За перший квартал 2026 року столичні роботодавці оформили лише близько 790 дозволів на застосування праці іноземних громадян – таку статистику навів у Facebook колишній міністр соціальної політики Павло Розенко. Столиця, де вже зареєстровано понад 416 тисяч внутрішньо переміщених осіб, гостро відчуває нестачу кадрів, але іноземні мігранти поки що становлять у цій картині несуттєву частку. Розенко закликав не піддаватися паніці через маніпуляції навколо теми трудової міграції. На його думку, поширення тривожних матеріалів про “масове завезення” іноземців – навмисний інформаційний вкид. Відповідну публікацію колишній чиновник розмістив на сторінці у Facebook. Розенко уточнив: йдеться виключно про Київ і лише про один квартал. Він підкреслив контраст між панічними публікаціями у соцмережах та реальним станом справ, зафіксованим в офіційній статистиці.
790, Карл!! Це взагалі ні про що. Навіть не “мізер”.
Загалом по Україні у 2025 році роботодавці оформили близько 9 582 дозволи на застосування праці іноземців, а станом на 22 квітня 2026-го – вже 3 213 нових дозволи. Для порівняння: до повномасштабного вторгнення, у 2021 році, щороку видавали близько 22 тисяч таких документів по всій країні. Тобто після початку війни кількість легальних іноземних трудових мігрантів в Україні суттєво скоротилась – всупереч тому, що активно пишуть у соцмережах. Дозвіл на застосування праці отримує не сам мігрант, а його роботодавець – через регіональний центр зайнятості.
Підписники Розенка відреагували неоднозначно. Частина погоджується: один із коментаторів зазначив, що нинішня кількість іноземців значно менша за давно присутніх в Україні вірменів, азербайджанців чи грузинів – “і нічого страшного”. Інші, однак, налаштовані тривожніше: дехто вказує, що офіційні дані не охоплюють тих, хто працює нелегально або в’їжджає в країну за студентськими візами через приватні виші. Окремі коментатори підозрюють, що активізація теми у медіапросторі передує спробам лобіювати спрощення міграційного законодавства.
Варто зазначити, що правова база для залучення трудових мігрантів в Україні залишається жорсткою і фінансово витратною. Вартість легальної легалізації одного іноземного працівника становить для роботодавця від 30 до 40 тисяч гривень, а самі процедури оформлення тривають значно довше, ніж, наприклад, у Польщі. ОП наприкінці квітня доручив МЗС та СБУ переглянути перелік близько 70 країн для спрощеного залучення трудових мігрантів. У тому ж квітні Центр протидії дезінформації зафіксував deepfake, в якому нібито чиновник Чернівецької ОВА закликав “замінити” загиблих на фронті українців мігрантами з Центральної Азії та Африки – очевидний елемент російської інформаційної атаки.
Найбільший попит на іноземну робочу силу в Україні зосереджений у будівництві, переробній промисловості та торгівлі. Серед країн, громадяни яких найчастіше отримують дозволи, – Туреччина, Індія та Бангладеш: у 2025 році громадяни Бангладеш, наприклад, отримали 599 дозволів на роботу в Україні. Мігранти здебільшого претендують на вакансії, які українці не готові обіймати через важкі умови чи невисоку оплату. Фахівці з міграційної політики наголошують: навіть за наявності дозволу реально приїжджає менша частка тих, кому він був виданий, оскільки частина не проходить консульські перевірки або відмовляється від переїзду.
Київ і дефіцит кадрів: що робить влада
Столичний ринок праці перебуває під значним тиском: за даними Держслужби зайнятості, кількість вакансій у Києві перевищує кількість зареєстрованих безробітних у 24 рази. Відповідаючи на цей запит, Київрада розглядає можливість надання безкоштовного житла фахівцям з регіонів, яких залучають до відновлення міста. Тобто місто шукає кадри насамперед серед українських громадян з інших областей, а не серед іноземців. Кілька сотень дозволів на рік для іноземців – статистично невідчутна частка від того, що справді потрібно столиці для відновлення.
Окрему роль у скороченні трудових ресурсів відіграє мобілізація. З початку 2026 року ТЦК у столиці відкрили 3 835 адміністративних проваджень, і попит на призовників залишається стабільно високим. Для бізнесу це означає постійне звуження доступної робочої сили – особливо в галузях фізичної праці та будівництва. Дефіцит кадрів реально поглиблюється, однак, за офіційними даними, заповнення цих вакансій іноземними мігрантами поки що відбувається в мізерних масштабах – і цифра 790 дозволів за квартал це підтверджує.
