На тлі тривалого кадрового дефіциту та системних трансформацій економіки український ринок праці зіштовхнувся з новим викликом — фінансовим розривом між очікуваннями шукачів та можливостями роботодавців.
Зростання вартості життя вимагає від шукачів роботи збереження рівня доходу, тоді як бізнес обмежений економічною ситуацією. Результати останніх статистичних досліджень свідчать: фінансове питання стало головним бар’єром при працевлаштуванні, а сторони дедалі рідше досягають компромісу щодо вартості праці.
За даними опитування компанії GRC.UA, 48,1% шукачів роботи назвали неможливість знайти роботу з гідною оплатою найбільш часто згадуваною проблемою працевлаштування. Це свідчить про те, що майже кожен другий шукач роботи стикається з нестачею вакансій, які відповідають його базовим фінансовим потребам.
Незважаючи на складнощі з пошуком роботи, претенденти демонструють принципову позицію щодо вартості своєї праці:
- 65,9% шукачів роботи не готові знижувати свої очікування щодо зарплати.
- Для порівняння: у 2024 році таких було 70%, а у 2023-му — 61,8%.
З іншого боку, роботодавці опинилися в лещатах економічних реалій, коли зростання фонду оплати праці випереджає їхні фінансові показники. Серед основних кадрових викликів компанії виділяють:
Розбіжність очікувань кандидатів щодо заробітної плати та можливостей компаній — 40,7% (у 2024 році цей показник становив 42,7%).
Такий стабільно високий відсоток протягом останніх років підтверджує, що «зарплатний тупик» переріс у системну проблему ринку праці, де у бізнесу немає ресурсів платити більше, а у претендентів — можливості погоджуватися на менше.
Ситуацію додатково ускладнюють систематичні російські удари по енергетичній та критичній інфраструктурі, а також по цивільних об’єктах бізнесу. Втрата виробничих потужностей, руйнування складів та постійні витрати на автономне енергопостачання змушують багатьох роботодавців оптимізувати штат і вдаватися до вимушених скорочень персоналу. Це створює парадоксальну ситуацію: з одного боку, підприємства звільняють працівників через брак ресурсів для їх утримання, а з іншого — звільнені фахівці виходять на ринок із високими фінансовими очікуваннями, які компанії в умовах постійних обстрілів і кризи просто не в змозі задовольнити.
«Ми спостерігаємо глибокий дисбаланс між реальною вартістю життя та платоспроможністю бізнесу. Українські претенденти на роботу більше не готові „здешевлюватися“, адже інфляційні процеси та побутові витрати вимагають стабільного доходу. Водночас роботодавці вичерпали можливості для швидкого підвищення зарплат. Виходом із цього глухого кута є гнучкість з обох боків: розвиток системи нефінансових пільг, перегляд вимог до кандидатів та готовність інвестувати в навчання молодих фахівців», — зазначає Марина Маковий, генеральний директор GRC.UA.
Дані були отримані в результаті соціологічного дослідження, яке охопило 6160 претендентів. В опитуванні взяли участь респонденти з усіх куточків України (Київ, Західний, Центральний, Південний, Східний регіони). Дослідження охопило різні категорії громадян з метою визначення частки студентства та їхніх намірів щодо подальшого проживання та працевлаштування в Україні або за кордоном.
