ПЕК для України є стратегічною галуззю і найбільшим наповнювачем бюджету. В огляді Ольги БЄЛЬКОВОЇ, голови підкомітету Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики, проаналізовано основні тренди, які матимуть вплив на розвиток енергетики.
Складність енергетичних ринків полягає в тому, що вони зачіпають інтереси безпосередньо кожного громадянина і кожної компанії в Україні, який би вид діяльності вона не провадила: чи то фармація, чи то аграрний бізнес. Сьогодні стає очевидним, що незалежно від політичної риторики однієї партії проти іншої більшість депутатів розуміє необхідність реформ в енергетиці. По-перше, в Україні на ринку електроенергії занадто зношений загальний фонд основних засобів, які є неефективними. Також спостерігаються значні викиди в повітря, про що нині людство змушене думати. Люди все частіше цікавляться питаннями екології, а політики мусять реагувати, зокрема, і на це. Важливим кроком для України стало впровадження реформ ринку газу. Ми маємо можливість купувати газ на європейських ринках, і це створює нові умови для компаній. Також багато вигод отримала промисловість, натомість залишається нарікання від населення. Газ є одним із компонентів послуги, яку люди отримують, проте величезна частина неефективності є саме на боці тих компаній, які генерують тепло і доставляють його в будівлі.
Безумовно, одним з найскладніших аспектів у всіх енергетичних ринках є саме ціна енергії, яка з економічної точки зори або розвиває країну, або руйнує можливість підприємств конкурувати на світових ринках і надавати доступні послуги всередині країни
Поступово ми підходимо до моделі, де майже всі розуміють необхідність енергоефективності й посилення інвестицій, оскільки найкраще джерело енергії – це її збереження і якомога менша витрата. Україна, на жаль, досі належить до тих країн, у яких найбільше використання всіх видів енергії на одиницю виробленої продукції. Це означає, що ми її використовуємо недбайливо. І в громадян виникає питання, чому вони повинні платити за таку неефективність. Це вимальовує певні пріоритети діяльності. На сьогодні вже прийнято основні закони щодо ринку газу, ринку електроенергії, визначено статус Енергорегулятора. Проте на ринку газу залишається обмеження щодо населення, на ринку електроенергії все ще є крос-субсидіювання між промисловістю і населенням. Сьогодні перед Україною стоїть виклик найближчих 5-ти років: поступовий перехід до ринкових відносин з усіма споживачами енергії.
Разом з тим світ не стоїть на місці і вносить свої корективи. Появу «зеленої» енергії в Україні можна вважати позитивним трендом. Проте «зелений» тариф є фінансовим викликом для нашої країни. Цю дилему також необхідно вирішувати цивілізовано, щоб не зупинити потоку інвестицій, щоб вони були посильні з точки зору їх фінансового навантаження.
Ще один виклик, з яким українці зіткнулися, – це те, що в нас велика кількість енергії генерується невідновлюваними джерелами. Вугілля, природний газ, нафта, нафтопродукти – це все викопні палива, і світ уже визнає, що від них треба відмовлятися. Не лише тому, що їх не вистачає, а й тому, що спосіб їх використання, а саме спалювання, фактично призводить до накопичення викидів CO2. Ми живемо не в ідеальних умовах і дуже важко перейти з точки А, де ми є сьогодні, до точки С, де ми хотіли б бачити використання «чистої» енергетики. На мій погляд, у найближчі 10–20 років природний газ замінить більш брудне виробництво теплової енергії на вугіллі. У частині транспорту також можуть бути зміни разом з електротранспортом. Є кілька альтернатив: це і метановий транспорт, і на водні. Проте такі новітні засоби потребують інвестицій, а також нових підходів до їх фінансування і, найголовніше, інфраструктури.
Податковий комітет повинен стежити, щоб не було нездорових перекосів, стимулювати до переходу на чистіші види енергії, разом з тим домагатися справедливості наповнення державного бюджету, щоб з нього фінансувати всі потреби держави
Сьогодні в державній політиці пріоритетом мають бути комплексні підходи, які враховують безпеку постачання усіх видів енергії. Далі – їх ціну, кліматичний вплив, соціальний вплив, легкість доступу населення до цих видів енергії. Потреби людства в енергії збільшуватимуться, тому в деяких сегментах їх слід оптимізувати. У виробництві тепла в Україні однозначно є потенціал до збереження енергії й доставки її до кожної будівлі. Всі політики мають об’єднатися навколо цього питання і визнати складність кожної проблеми.
Впроваджуючи «зелену» енергетику, існують певні труднощі й ключові питання, які потребують відповіді: хто має балансувати вироблення енергії в години, коли не виробляється енергія, яким чином енергією торгуватимуть, як її фінансуватимуть, де саме необхідно купувати, в яких регіонах. І ще дуже багато питань стосовно цього сектора стоїть і перед Верховною Радою, і перед Регулятором, і перед Урядом. Основну програму стратегічних змін ВРУ прийняла, але є чимало тактичних змін, які надалі Верховна Рада обговорюватиме і спрямовуватиме на це увагу. Маю на увазі енергоефективність, режим фінансування «зеленої» енергії, впровадження стимулюючих режимів відмінних від «зеленого» тарифу видів енергії, використання біоетанолу і біогазу. Це нові теми, які поруч із традиційно відомими, як-от видобуток газу, потребують уваги й експертизи всіх депутатів.
Важливу роль у цьому питанні відіграє податкова політика, яка є політикою стимулювання виробництва власних енергоресурсів. З другого боку, податкова політика має місію стимулювання виробництва і відновлення справедливості, особливо коли йдеться про використання природних ресурсів, які належать усьому народові, наприклад, руда, вугілля чи газ. І саме в частині газовидобувної галузі нам варто пишатися її результатами, бо на сьогодні це одна з тих галузей, яка дуже активно наповнює бюджет. Компанії в цій галузі нині платять велику частину ренти і є одним із джерел фінансування субсидій для населення. Тому податковий комітет повинен стежити, щоб не було нездорових перекосів, стимулювати до переходу на чистіші види енергії, разом з тим домагатися справедливості наповнення державного бюджету, щоб з нього фінансувати всі потреби держави.
Ольга БЄЛЬКОВА, голова підкомітету Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики
