Верховний суд зазначає, що непокора військовослужбовця є злочином із формальним складом, тому кримінальна відповідальність за неї не залежить від настання суспільно небезпечних наслідків.
Відповідний висновок винесено у справі старшого солдата-контрактника, засудженого до 5 років позбавлення волі за відмову виконувати усний наказ заступника командира бригади.
Сторона захисту стверджувала, що конкретних тяжких наслідків від вчиненої військовослужбовцем непокори не настало, тому немає причин вважати, що він своїм діянням спричинив шкоду суспільним відносинам.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду, розглянувши справу, зробив висновок, що непокора, кримінальна відповідальність за яку передбачена ст. 402 КК України, порушує закріплений у військових статутах порядок керування військами, який встановлюється з метою забезпечення їхньої постійної бойової готовності, перешкоджає нормальному виконанню військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань.
За висновком суддів, це діяння заподіює істотну шкоду суспільним відносинам у сфері встановленого порядку несення військової служби, що охороняються кримінальним законом, та здатне створити реальну загрозу спричинення такої шкоди, що й визначає його суспільну небезпеку.
Таким чином, скоєна засудженим в умовах воєнного стану непокора, навіть за відсутності конкретних тяжких наслідків, є діянням, яке характеризується всіма ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та безсумнівно становить притаманну злочину суспільну небезпеку, наголошують у ВС.
З огляду на це ККС ВС залишив у силі вирок суду апеляційної інстанції.
