Навесні Національний банк України ініціював дискусію стосовно повної заборони на дострокове зняття термінових депозитних вкладів в українських банківських установах? Робилось це, як йшлося у документах НБУ, «із метою визначення конкретних термінів виконання банком своїх зобов’язань по поверненню вкладів і створенню правових умов для зниження ризиків банку у разі дострокового розірвання термінового депозитного договору». Аналіз документів вказував на те, що НБУ схиляється до того, щоб віднайти варіанти впровадження вказаної новації.
Подальший хід дискусії однозначно показав – «зерно» від НБУ впало у благодатний грунт. Періодично керівники деяких великих банків України висловлювались на тему – «а добре було б заборонити громадянам забирати вклади до закінчення терміну депозитного договору». За останні пару місяців кількість висловлення банкірами подібних думок була значно вище за середню.
Дійсно добре було б заборонити дострокове вилучення депозитів. Але – дивлячись для кого добре? Відразу ж помітимо, що суперечливо виглядає сама подібна ідея. В чому «плюси» вкладів, які не можна відкликати до закінчення терміну дії депозитної угоди? На думку прихильників «безвідкличних» депозитів (вони пропонували Нацбанку проект відповідного регуляторного акту й НБУ тоді з ним погодився та виніс на розсуд громадськості), їх мабуть дві:
– поліпшення ресурсної бази банків
– запобігання паніці серед вкладників у разі виникнення кризи
Цілі добрі. Але, якщо на ринку ситуація спокійна, то вкладників, які достроково відкликають свої депозити, небагато, й вони погоди не роблять. Досліджень, які б аргументовано підтверджували, що дострокове відкликання вкладів в звичайній, не кризовій обстановці, стає загрозливим для банків явищем немає ані в Євросоюзі, ані в США.
Але що відбувається в період паніки? Паніка серед населення дійсно може обрушити навіть найстійкіший банк. Питання в тому, чи допоможе зростанню довіри населення до банків введення «безвідкличних» депозитів? Якщо станеться криза, то відсутність у вкладників права вимагати назад свої гроші може перетворити їх на головних розпалювачів панічних настроїв. Чи дійсно хтось серйозно вважає, що люди спокійно сидітимуть вдома і читатимуть текст депозитного договору, в якому записано, що вклад раніше терміну відкликати не можна? Перед банками у будь-якому випадку стоятимуть натовпи вкладників, які вимагатимуть повернення коштів. Й серед цих гіпотетичних вкладників будуть як ті, що мають звичайний поточний рахунок (мають право зняти гроші у будь-який момент), так і ті, які мають «безвідкличний» вклад.
Проте є ще один аспект проблеми. Паніка населення, звичайно, небезпечна, але більшою мірою не у зв’язку з тим, що вкладники забирають свої гроші, а у зв’язку з тим, що юридичні особи, знаючи, що у банку росте натовп невдоволених, почнуть переводити з нього гроші в іншу фінансову установу. А найгірше – це коли відбувається одне і інше одночасно: гроші виводять і фізичні, і юридичні особи. До речі, в 2004 році під час кризи «президентських виборів», кількість коштів, відкликаних юридичними особами з банківських рахунків в українських фінансових установах, була в 2,5 рази більше, ніж обсяг коштів, вилучених населенням з депозитних і термінових рахунків. Саме це і ускладнює загальну ситуацію, доводячи банки до банкрутства.
Отже маємо парадокс: введення «безвідкличних» вкладів теоретично може привести до банкрутства окремих банків? Нічого дивного. Вводячи «безвідкличний» вклад для фізичних осіб, насправді не вирішується проблема, а навпроти, відлякуються від банку вкладники, що зараз, після стабілізації в банківській системі України, начебто заспокоїлися. Уся довга копітка робота по підвищенню довіри до банків може бути зведена нанівець.
Вражає те, що саме з ініціативи деяких банкірів НБУ й хотів заборонити дострокове зняття коштів з депозитних рахунків. На перший погляд не вірилось в те, що розумні банкіри, які усвідомлюють закони ринку, запропонували такий «сокирний» адміністративний шлях вирішення проблеми ресурсної бази. Але деяким з них здається, що рішення лежить на поверхні. Окремі впливові українські банкіри чомусь вважають – якщо громадяни під час паніки виводять з банків кошти, то потрібно відібрати у них право на повернення вкладу по першій вимозі.
В той же час у європейській практиці запобігання або подолання паніки успішно досягається шляхом розвитку системи страхування вкладів. Що ми побачили на прикладі подій навколо великого англійського іпотечного банку Northen Rock. Те ж саме можна усвідомити, аналізуючи подолання проблем вкладників ірландських банків. До речі, Великобританія та Ірландія на законодавчому рівні гарантували своїм громадянам стовідсоткове повернення депозитних вкладів в разі банкрутства місцевих банківських установ. Тобто, ЄС має технологію, яку Україні слід поступово перейняти. Фонд гарантування депозитних вкладів фізичних осіб в Україні давно існує. Проте сума, яку Фонд акумулював, поки що не надає оптимізму вкладникам банків.
В звичайних, не кризових умовах проблему банківської ліквідності можна розв’язати тонше і простіше, ніж, примітивно змушуючи клієнтів відмовитися від права дострокової вимоги. Тут слід звернутися до трактування умов повернення термінового вкладу. Давайте конкретизуємо, що означає – «на першу вимогу» (саме цей термін містився в офіційному поясненні НБУ, що вийшло тоді, коли розпочиналась дискусія).
Стосовно вкладів до запитання (тобто, коштів, що лежать на поточних рахунках) це означає – у момент звернення, що є природним і повністю відповідає змісту вкладу до запитання. Проте у термінового вкладу (депозитний вклад на певний зазначений в договорі термін) природа інша. Для банку це «довгі» гроші, і він розміщує їх на тривалі терміни.
Вважаю, що можна було б просто і елегантно внести зміни в законодавство – чіткіше розмежувати вклад до запитання і терміновий вклад, у тому числі і за умовами повернення. І настійливо рекомендувати банкам це роз’яснення враховувати в депозитних угодах.
Кінець кінцем, зібравши думки «громадськості» (на жаль не зрозуміло, хто конкретно входить до її складу), НБУ вирішив тимчасово розв’язати проблему дострокового розірвання депозитних угод наступним чином – у разі звернення вкладника з вимогою про видачу вкладу до настання терміну його повернення, обумовленого договором термінового вкладу, банк здійснює виплату в строк до 30 днів від дати звернення.
Для початку, непоганий варіант. З точки зору автора, не слід повертатися до питання про заборону або обмеження дострокового повернення депозитних вкладів. Й не чіпати статтю 1060 Цивільного Кодексу яка дає право вкладнику на дострокове повернення свої коштів з банківського рахунку. Бо просте рішення – «забороните й усе» – далеко не завжди є оптимальним. Проте, є сенс у більш чіткому розмежуванні вкладів до запитання та строкових депозитних вкладів.
Водночас із «крапкою» (проміжною?) в питанні дострокового зняття коштів з депозитних рахунків, Нацбанк навесні звернувся до Верховної Ради – НБУ хоче отримати право вводити тимчасовий мораторій на дострокове зняття банківських вкладів у разі настання ознак кризової ситуації за визначеними законом критеріями. Ідея розумна, проте як завжди «диявол криється в деталях». Власне, стверджувати чи дійсно в цій пропозиції від НБУ «криється диявол» можна буде тоді, коли критерії введення мораторію будуть оголошені в проекті відповідного закону.
Вячеслав Бутко, віце-президент Центру досліджень корпоративних відносин
