За 2022-2025 роки ВВП України відновився лише на 77% від «довоєнного рівня», а за перші пів року 2025-го зростання економіки було значно нижче прогнозів МВФ, українського уряду та НБУ. Монетарна політика Національного банку ніяк не підживлює економічне зростання, а навпаки стримує його, вважає Богдан Данилишин, ексголова Ради НБУ, професор Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана.
Наскільки ефективна для економіки монетарна політика НБУ та чи треба її змінювати
НБУ зберігає жорстку монетарну політику в Україні майже безперервно останні 8 років. Богдан Данилишин вважає, що це – ключовий фактор пригнічення економічної активності та зниження конкурентоспроможності українських виробників. За перші пів року 2025-го ВВП Україні зріс лише на 0,8% рік до року, що значно нижче за оновлені прогнози МВФ, уряду та НБУ, які коливаються близько 2% на рік.
За словами Данилишина, рівень відсоткової ставки, яку встановлює НБУ, майже не впливає на зростання економіки:
- виробничі витрати зросли внаслідок зростання тарифів на енергопостачання та транспортні перевезення;
- погода змінюється незалежно від рівня облікової ставки;
- девальвація гривні визначається не ринковими коливаннями, а керованими валютними інтервенціями НБУ, а також світовими «тарифними війнами».
«Вплив процентної ставки на споживчі витрати населення залишається дуже обмеженим – строкові гривневі вклади населення становлять лише 5% ВВП», – зазначив ексголова Ради НБУ.
Данилишин також каже, що монетарна трансмісія НБУ слабка – це процес, через який рішення Центрального банку (наприклад, зміна облікової ставки) поступово впливають на економіку: на вартість кредитів, курс гривні, інвестиції, споживання і в кінцевому підсумку – на інфляцію.
«Неспроможність процентної політики НБУ впливати на рівень цін обумовлюється слабкістю каналів монетарної трансмісії, які або зовсім відсутні, або ж мають настільки неістотний розмір, що не в змозі передати імпульси процентної ставки до ринків товарів та послуг, де формується інфляція та інфляційні очікування», – зазначив Данилишин.
НБУ пояснює застій в економіці передусім дефіцитом робочої сили на ринку праці. За словами Данилишина, рівень завантаження виробничих потужностей у промисловості складає лише 66%, а цей дефіцит «є результатом фізичного скорочення трудових ресурсів, а не зростання ринкового попиту на них».
«Щоб обґрунтувати високу жорсткість монетарної політики, НБУ вдається до відвертих маніпуляцій, заявляючи що економіка досягла потенційного рівня виробництва у зв’язку з дефіцитом робочої сили. Такі заяви є абсолютно необґрунтованими…» – сказав ексголова Ради НБУ.
Данилишин також вважає, що під час війни більш дієвими інструментами стримування інфляції є застосування адміністративних обмежень (фіксація тарифів, фіксація обмінного курсу), аніж монетарна політика.
Окрім цього, за його словами, НБУ має згорнути політику у стримуванні інфляції шляхом «підвищення привабливості гривневих активів». Потенціал монетарної політики слід використовувати, щоб розвивати:
- кредитування та інвестиції для збільшення пропозиції товарів вітчизняного виробництва;
- відновлювальні інвестиційні проєкти;
- стимулювання повернення біженців;
- покращення зовнішньоторговельного сальдо.
«Фундаментальну стабільність цін слід формувати через усунення шоків з боку пропозиції, а не через стиснення попиту», – сказав Данилишин.
