На тлі російської війни на виснаження не лише проти України, але й західної підтримки, різностороння допомога Чехії не згасає. Це і зусилля щодо прискорення процесу інтеграції України в ЄС та її майбутнього в НАТО, і участь у планах відбудови України, і, передусім, невпинна військова допомога та мобілізація інших країн заради її захисту. Про важливість усіх цих кроків попри все і всюди нагадує міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський. Він – один із найбільш активних адвокатів української підтримки на міжнародному рівні від Чехії.
– Міністре Ліпавський, Чехія – одна із країн, які найвідданіше підтримують Україну, і ми не можемо не згадати ініціативу з боєприпасами, що зараз триває. Це одне із найбільш відчутних зусиль чеської допомоги Україні. То яка наразі ситуація з ініціативою з боєприпасами? Ми знаємо, що була затримка з доставкою, котра мала бути у червні. Коли ж Україна таки отримає ці снаряди і скільки їх буде?
– Перш за все, дуже дякую за запрошення та за вашу чудову роботу. Щиро кажучи, перші партії боєприпасів прибувають до України цими днями. Тож цього року ми зможемо закупити та безперервно постачати значну кількість боєприпасів. До цього часу Чехія поставила Україні понад мільйон снарядів через різні канали. Чеська ініціатива з постачання боєприпасів, безперечно, допоможе продовжувати цей процес. Ми маємо 20 країн, які зобов’язалися брати участь в ініціативі. П’ять з них вже надіслали гроші, і зараз ми можемо укладати угоди та закуповувати боєприпаси з різних країн, а потім відправляти їх до України, щоб вона могла по праву захищатися від російської агресії.
– Чи відома конкретна дата або ж приблизні дні, коли це буде у червні?
– Ми не уточнюємо більше деталей. Зазвичай ці країни повинні оголосити, що угоди, які вони оплачують, виконані, або ж – на якому етапі вони перебувають. Не секрет, що це Німеччина, Нідерланди, Данія, Португалія, Канада, які вже заплатили за конкретні угоди, і ці угоди зараз у процесі виконання.
– Також були новини про певні фінансові проблеми з боку деяких країн. Як із цим справи зараз? Чи вистачає фінансування, щоб купувати ці снаряди?
– Отже, нам потрібно перейти від обіцянок і співчуття до угоди, яку підпишуть і профінансують, що сьогодні є певним викликом, який ви, напевно, маєте на увазі. Тому я сподіваюся, що ми будемо рухатися до цього. Ми знаємо, що Україна потребує багато боєприпасів великого калібру, і у нас є велика можливість. Тому ми сподіваємося, що укладемо більше таких угод.
– Ми очікуємо на Глобальний саміт миру у Швейцарії, який відбудеться незабаром. І Чехія, власне, буде однією з країн, які візьмуть участь у цьому саміті, адже досі є багато невизначеності, хто буде присутній. 90 країн підписалися, але ми досі не знаємо результату і що може дати цей саміт. Отже, що ви думаєте з цього приводу і які у вас очікування від Саміту?
– Ми маємо прагнути миру. Це частина більшого завдання – гарантувати безпеку України та безпеку Європи. Звичайно, мир є частиною цього. Ми вітаємо мирний план президента Зеленського з 10 пунктів. Ми вітаємо і цю мирну ініціативу, яка прямо не пов’язана з планом президента Зеленського. Але, наприклад, наш президент [Петр] Павел буде на Саміті, ми будемо брати участь. Голова нашого державного відомства з ядерної безпеки також буде там, тому що ядерна і радіаційна безпека є однією з наших пріоритетних тем.
– Росію на Саміт не запросили, але ми вже чули певні заяви зі Швейцарії, що без Росії не може бути мирного процесу. Як вважаєте, чи варто очікувати, що Росія може бути запрошена на такі заходи в майбутньому?
– Чесно кажучи, якби не було російської агресії, не було би потреби проводити мирний саміт у Женеві чи конференцію з відновлення України. Росія неодноразово заявляє через різні канали і засоби, що вона не має бажання вести переговори, не має бажання припиняти жахливі атаки на Україну, які продовжуються щодня і щоночі. Знаєте, чесно, подивіться, скільки людей щодня гине, коли Росія атакує Україну. Це жахливе виснаження.
Це Путін вирішив, щоб його армія йшла і нападала. Тож так, нам потрібен мир. Але, перш за все, нам потрібно забезпечити Європі та Україні безпеку. Тому ми повинні мати такі пріоритети. А якщо Росія готова визнати, що ця агресія не буде успішною, то, ймовірно, вони будуть готові сісти за стіл переговорів. Будь-яка війна закінчується переговорами і дипломатією, це ми точно знаємо. Але рівень амбіцій має змінитися від повного знищення української державності та усунення президента Зеленського до визнання того, що Україна є суверенною державою з міжнародно визнаними кордонами.
– І ще одне запитання. Я бачила сьогодні, що ви підписали лист разом з сімома іншими країнами ЄС щодо пересування російських дипломатів у Шенгенській зоні з метою обмежити російську шпигунську діяльність в Європі. Чехія дійсно багато зробила для того, щоб обмежити російський вплив у ЄС. Але як ви оцінюєте ці зусилля на європейському рівні? Чи бачите ви достатнє розуміння того, що відбувається? Ми бачили багато дезінформаційних кампаній напередодні виборів в ЄС і навіть підпали в Чехії. Тож не могли б ви оцінити, як Європа намагається протидіяти цьому?
– Отже, Росія і Путін вирішили піти на ескалацію після інавгурації [Путіна]. Почався наступ на Харків, провокації в Нарві, спроби, іноді вдалі, іноді занадто вдалі, підпалів у Польщі, в Чехії, про які нещодавно стало відомо, у Великобританії, і багато-багато інших диверсій і прихованих спроб нашкодити. А також те, що ми називаємо гібридними загрозами. Тобто не тільки віртуальні загрози в кіберпросторі, але й фізичні атаки. І це явища, до яких ми повинні бути готові. Ми маємо продемонструвати рішучість. І маємо показати Росії, що ми не будемо з цим миритися, і що наше суспільство не буде з цим миритися.
– Я думаю, що ми чітко демонструємо це: ми змогли внести спочатку до національного санкційного списку, а потім і до європейського санкційного списку організацію, яка мала на меті посіяти дезінформацію в суспільстві, Voice of Europe. Наші спецслужби виконали свою роботу дуже добре, і зараз ми виявляємо все більше і більше подібних проблем.
– Наприклад, я вже, здається, понад вісім місяців мав цю пропозицію до ЄС обмежити пересування російських дипломатів та членів їхніх сімей, які створюють інфраструктуру для таких речей, тому що дуже часто спецслужби використовують дипломатичне прикриття для своєї діяльності. Але ЄС не зміг просунутися далі. Тому я підготував лист, який мої колеги з Нідерландів, Данії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Румунії з радістю підписали, і ми надіслали його пану Боррелю, щоб він вніс цю пропозицію на розгляд. І я сподіваюся, що люди у цих країнах будуть питати, а чому уряди досі не підтримують цей захід?
Росія не пропонує нічого схожого європейським дипломатам на російській території, але ми надаємо російським дипломатам, скажімо, з Чехії, можливість подорожувати по всій Європі. Я не розумію, чому. Тому ми повинні усунути цю асиметрію заради нашої національної безпеки.
– Як ви думаєте, це спрацює? Ви вважаєте, що ЄС ухвалить таке рішення?
– У мене немає кришталевої кулі, тому я не знаю, якими будуть позиції національних держав, але я лобіюю цю пропозицію, і мій обов’язок як міністра закордонних справ Чехії – зробити все, щоб захистити свою країну. Тож це одне з таких завдань.
