Зростання турбулентності економіки у переламні періоди політичного циклу, пов’язані з етапом виборів, притаманне практично будь-якій економіці світу. Проте для України висока чутливість до фаз політичного циклу є досить значущою, оскільки це відразу впливає на позитивні тренди економічної динаміки. Кожен такий переламний етап — це, певною мірою, «тест» на внутрішню стійкість національної економіки, тобто її спроможність функціонувати на основі внутрішніх мотивацій економічних суб’єктів та ринкових закономірностей, а не політично обумовлених впливів. Крім того, внутрішні ризики для України доповнюються зовнішніми впливами сусідньої країни, а тому складність проходження цього «тесту» для національної економіки зростає в рази.
Зовнішні впливи та їх наслідки
Найголовнішим із зовнішніх ризиків для економіки наразі є висока ймовірність подальшого розширення спектру агресивних дій з боку РФ та пов’язані з нею безпекові та власне економічні ризики. Перший обумовлений зростанням ймовірності відкритого воєнного втручання та інспірації бойових дій з боку так званих ДНР та ЛНР у рік виборів, що не може не вести до зниження інвестиційної привабливості української економіки (не лише для зовнішніх інвесторів, які з року в рік виказують обережне ставлення до України, а й для власних капіталів) та звуження бізнес-активності, що насамперед спостерігатиметься у східних регіонах, трохи меншою мірою — в усіх областях, де впроваджено воєнний стан.
$1,4 млрд Вагомим важелем тиску на Україну може стати залежність від імпорту вугілля з РФ (1,4 млрд доларів, що становить 62,7% усього імпорту в Україну)
Крім загальних безпекових ризиків, варто очікувати безпосередніх недружніх дій з боку РФ в економічній сфері, які впливатимуть на українську економіку. Зокрема, реалізація політики блокування Керченської протоки спрямована на утруднення логістики для експортоорієнтованих підприємств східних регіонів країни. Збільшення транспортного плеча при переорієнтації на чорноморські порти знижуватиме прибутки, а отже — гальмуватиме економічну динаміку в промисловості, втім, може стимулювати інвестування у транспортну інфраструктуру та розбудову портів.
Можливе подальше згортання або припинення торговельних відносин з РФ, хоча воно й не матиме настільки жорсткого депресивного впливу на Україну, як це відбувалося у 2012-2014 рр., проте безслідно минути теж не може. За 9 місяців 2018 р. товарний експорт до РФ становив 2,7 млрд доларів. Половину з нього утворювали три товарні групи, виробники яких, відповідно, відчують негативні наслідки втрати ринків: чорних металів (509 млн дол, утім — лише 5,6% сукупного експорту цієї продукції з України), енергетичних машин (402 млн дол, проте це вже 32% відповідного експорту) та продуктів неорганічної хімії, до яких належать оксид алюмінію та уран (433 млн дол, що становить 74,5% експорту цієї товарної групи). Втім, найімовірніше, що найпершими кандидатами на витіснення з російських ринків будуть представники інших 50% експорту, в які входить широкий спектр секторів економіки.
Вагомим важелем тиску на Україну може стати залежність від імпорту вугілля з РФ (1,4 млрд дол, що становить 62,7% усього імпорту в Україну) та нафтопродуктів (1,2 млрд дол, а це — 36,4% імпорту). Не кажучи вже про критично важливий імпорт палива для ядерних реакторів (243,4 млн дол, 66,6% імпорту). Тому припинення торгівлі матиме відверто асиметричний негативний вплив на Україну, чим агресор може скористатися.
Ризики, пов’язані з РФ, можуть бути певною мірою пом’якшені у разі справдження помірковано оптимістичних прогнозів динаміки розвитку глобальної економіки. Серед сприятливих для України секторальних трендів — очікуване зростання попиту на ринках готової металургійної продукції (металоконструкції, високоякісні сплави тощо), продукції оборонно-промислового комплексу внаслідок розбудови регіональних структур безпеки, агропродовольчої продукції. Зазначимо, що навіть у разі погіршення міжнародної економічної кон’юнктури ризики для України будуть послаблені завдяки зміщенню в останні роки географічних акцентів українського експорту на країни «третього світу», для яких вплив ймовірної глобальної кризи буде менш відчутним.
Внутрішні стабілізатори для економіки
Поза межами негативних впливів «гібридної війни» проти України національна економіка залишатиметься у 2019 р. у рамках позитивних трендів. Варто очікувати продовження зростання споживчого попиту, чому сприятимуть як неминуче у передвиборчий етап політичного циклу пом’якшення політики соціальних виплат, так і збільшення рівня середньої заробітної плати через послідовне наростання дефіциту кваліфікованої праці внаслідок значних обсягів трудової еміграції.
Індивідуальний споживчий попит посилюватиметься внаслідок зростання державного споживання, зокрема у сферах безпеки, через вимушене реагування на згадані вище зовнішні та внутрішні воєнні та політичні ризики.
Споживчий попит, очевидно, буде основним рушієм економічної динаміки у 2019 р. при деякому послабленні ролі інвестиційних процесів. Сповільнення останніх буде пов’язане зі зростанням ризиків невизначеності для інвесторів, які вкладають н власні кошти, в той час як відновлення належної ролі комерційних банків у кредитуванні інвестиційних проектів буде заблоковане через жорсткість монетарної політики НБУ, обумовлену збереженням високих інфляційних ризиків.
Втім, набута у попередні роки усталеність позитивної інвестиційної динаміки обумовить її збереження навіть у менш сприятливих умовах. Зокрема, в надії на скасування мораторію на продаж сільгоспземель зростатиме інвестиційна привабливість аграрного сектора економіки, що може привести до пожвавлення попиту на продукцію агромашинобудування та мінеральні добрива українського виробництва.
Сприятливість зовнішньої кон’юнктури може посилити експортоорієнтованість національної економіки. Причому аграрне виробництво зміцнюватиме позиції одного з рушіїв економічного зростання, серед іншого — внаслідок подальшого послаблення залежності від природно-кліматичних умов завдяки інтенсифікації інвестування в галузь та диверсифікації товарної структури експорту (який випереджає динаміку експорту тваринницької продукції), що відбувається в останні роки.
Порівняно новим чинником, який сприятиме позитивній економічній динаміці, є зростання впливу локальних економік, що перебувають під впливом зміцнення потужності громад. Таке зміцнення сприятиме активізації розвитку галузей інфраструктури, насамперед транспортної та енергетичної, що впливатиме на все більше залучення інвестицій у ці галузі, прискорюватиметься розвиток відповідних виробництв у машинобудуванні, будівництві, добувній промисловості.
Внутрішні суперечності і ризики
Головним обмежувачем позитивної динаміки у макроекономічній сфері, як очікується, може стати спірний для сучасного стану економіки України вибір НБУ класичної моделі політики інфляційного таргетування
Безперечно, основний внутрішній ризик у 2019 р. матиме політичний характер та буде пов’язаний з можливою дезорганізацією управлінської діяльності держави внаслідок соціальних протестів і прямих силових дій, породжених передвиборчим протистоянням політичних сил та зовнішніми гібридними впливами. Справдження цього ризику може вести до зупинення економічних реформ, погіршення очікувань бізнесу, відпливу інвестицій тощо. В умовах слабкості внутрішніх інституційних стримувачів протистояння, убезпечення від надмірного загострення ситуації стає ключовим завданням влади, що, на жаль, потенційно може вести до невиважених популістських, або навпаки — невиправдано жорстких силових дій.
Головним обмежувачем позитивної динаміки у макроекономічній сфері, як очікується, може стати спірний для сучасного стану економіки України вибір НБУ класичної моделі політики інфляційного таргетування. В умовах зростання внутрішнього споживчого попиту за ослабленої реакції з боку пропозиції, а також через послідовне підвищення централізовано регульованих тарифів зберігатимуться стійкі інфляційні тренди. До того ж, належне фінансування бюджетних видатків у 2019 р. прямо пов’язане з закладеним до бюджету зниженням обмінного курсу гривні та повним використанням «інфляційного податку». Зазначимо, що підвищені темпи інфляції та волатильність курсу гривні самі по собі є додатковим інфляційним чинником. Все це обумовлюватиме жорстку відсоткову політику НБУ та відволікання вільних коштів банківської системи розміщенням державних цінних паперів, що перешкоджатиме розбудові банківського кредитування.
Отже, прогнозам та очікуванням щодо 2019 р. для України притаманний значний рівень невизначеності. Агресивний зовнішній вплив залишає досить вузький простір для дій чинній владі, яка має передусім не допускати дестабілізації політичної та економічної ситуації. Протидіяти ризикам поточних невизначеностей можна за допомогою утвердження визначеності середньо- та довгострокової перспективи. Тому наразі для влади вкрай важливими є формування та адвокація у громадському та бізнесовому середовищі «стратегічних заділів», спрямованих на ефективне вирішення ключових проблем, що стоять перед країною та суспільством.
Ярослав ЖАЛІЛО, Національний інститут стратегічних досліджень
