Україна на порозі європейського підходу до регулювання PEP
Дискусія навколо PEP (politically exposed persons, або політично значущих осіб) в Україні вже давно перестала бути вузькою темою банківського комплаєнсу. Сьогодні це питання якості державного регулювання та ефективності AML — системи фінансового моніторингу та протидії відмиванню коштів. Зрештою, це і питання зрілості держави.
Як ця регуляторна логіка працює на практиці, видно через надмірний фінансовий моніторинг щодо колишніх високопосадовців і їхніх родичів. Він може блокувати звичайні операції навіть після завершення 12-місячного періоду з моменту залишення державної служби. У публічній дискусії це описують як ситуацію, коли система почала «атакувати сам організм». Це наслідок підходу, коли банкам часто безпечніше залишити клієнта «високоризиковим», ніж потім пояснювати регулятору, чому ризик був знижений.
Cаме тому останні пів року навколо теми PEP триває інтенсивний професійний діалог — про ірраціональний надкомплаєнс щодо РЕР та необхідність реального застосування ризик-орієнтованого підходу. Дискусії ведуться з банківською спільнотою, НБУ, Держфінмоніторингом, Мінфіном, народними депутатами, міжнародними інституціями та експертним середовищем. І схоже, цей діалог починає приносити результат — парламент планує розгляд законопроєкту № 15111-д. У його рамах запропоновано зміни, що потенційно можуть стати одним із найважливіших коригувань українського PEP-регулювання після 2023 року.
Проблема ніколи не була в самому статусі PEP
Важливо зафіксувати базову річ: PEP — це не український винахід і не «репресивна норма». Це підхід, закріплений у директивах Європейського Союзу та міжнародних стандартах FATF, які лежать в основі системи протидії відмиванню коштів. Логіка проста: люди, які обіймають або обіймали важливі публічні посади, потенційно мають вищий корупційний ризик, тому банки та інші фінансові установи зобов’язані застосовувати до них посилений фінансовий контроль.
В Україні проблема виникла не через сам статус PEP, а внаслідок змін 2023 року: система почала працювати так, ніби колишній PEP автоматично залишається високоризиковим назавжди. Натомість фінустанови не отримали достатнього стимулу реально переглядати ризик після завершення публічної функції. Саме це спричинило дерискінг — банки почали відмовлятися від роботи з клієнтами зі статусом PEP або пов’язаними з ними особами. Паралельно посилився оверкомплаєнс — надмірні, часто ірраціональні заходи контролю щодо таких клієнтів. Українська практика виявилася жорсткішою за європейську — це, мабуть, головний парадокс нинішньої моделі. FATF та Директиви ЄС не вимагають автоматичних довічних посилених заходів фінансового моніторингу ні до РЕР, ні (тим паче) до членів їх сімей. Європейська логіка інша: мінімум 12 місяців після завершення функцій, далі — оцінка актуального ризику. Тобто, є ризик — є контроль, немає ризику — автоматичний посилений режим відсутній.
Що змінює законопроєкт 15111-д
Найважливіше — правильно зрозуміти суть потенційних змін. По-перше, вони не скасовують контроль щодо політично значущих осіб. По-друге, ці зміни не прибирають посилену перевірку та поглиблений фінансовий моніторинг. І вони точно не є «відкатом» системи запобігання відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Навпаки — зміни, передбачені законопроєктом № 15111-д, фактично закріплюють підхід, який мав би діяти раніше: після 12 місяців із моменту залишення посади має відбуватись індивідуальна оцінка актуального ризику.
Ключові поправки, запропоновані до голосування:
- після завершення 12 місяців посилена перевірка та поглиблений фінансовий моніторинг можуть продовжуватися лише за наявності обґрунтованого та документально підтвердженого високого ризику;
- сам факт колишнього статусу політично значущої особи більше не може бути єдиною підставою для продовження посиленого моніторингу;
- суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний письмово обґрунтовувати причини продовження посиленої перевірки;
- клієнт отримує право вимагати перегляду такого рішення.
І це дуже важливий концептуальний зсув. Фактично система переходить від формального автоматизму до справжньої переоцінки актуального рівня ризику.
Чому це важливо не лише для колишніх посадовців
Насправді ця дискусія значно ширша за інтереси PEP, бо йдеться про якість державного управління. Коли державна служба сприймається як довічне комплаєнс-ускладнення і постійний репутаційний ризик для людини, її родини та бізнес-партнерів, це безпосередньо впливає на готовність сильних професіоналів іти працювати на державу. І це вже питання не фінансового моніторингу, а ефективності державних інституцій.
Найважливіше: ця реформа не послаблює AML
Це головне, тому проговорю ще раз. Запропоновані зміни не скасовують фінансовий моніторинг РЕРів, не зменшують контроль за їхніми операціями та не виводять PEP із системи фінансового моніторингу та протидії відмиванню коштів. Законопроєкт 15111-д лише повертає систему до тієї логіки, яка закладена FATF та європейським правом, — контроль має бути адресним, пропорційним і заснованим на реальному ризику. Бо ефективний AML — це не максимальна кількість формальних високоризикових клієнтів, а система, яка концентрується на реальних ризиках. І якщо Верховна Рада підтримає зміни, які пропонує законопроєкт, це може стати одним із перших прикладів того, як українське регулювання переходить від механічної жорсткості до зрілої європейської моделі ризик-орієнтованого підходу.
