Енергетичної незалежності як основи економічної безпеки України можна досягти завдяки розвитку енергетичної індустрії, що має працювати виключно за ринковими умовами. І це змагання песимістичного і оптимістичного поглядів. Про те, на чому потрібно сфокусуватися, – в коментарях Олени ПАВЛЕНКО, президента аналітичного центру «DiXi Grouр».
НАФТО- І ГАЗОВИДОБУТОК
Триває процес переговорів щодо укладання угод про розподіл продукції (УРП). Шанси наростити обсяги видобутку через підписання таких угод збільшуються. Проте поки що недостатня кількість тих іноземних інвесторів, які готові вкладати великі кошти в український видобуток. Міжнародні видобувні компанії спостерігають за Україною, але є певні перешкоди, які не дозволяють їм нарешті прийняти позитивне рішення та інвестувати в український видобуток.
У зв’язку з трендом на декарбонізацію, змінюються напрямки ведення бізнесу. Фінансові установи дедалі менше бажають вкладати кошти у викопні палива – про це вже оголосив, наприклад, Світовий банк. Тобто з часом у цю сферу все важче буде залучати капітал.
Важливим є питання ціни. Оскільки світові ціни на газ зараз доволі низькі, відповідно, компанії враховують, де їм вигідно вкладати кошти і де вигідніше заробляти. Україні з її виснаженими родовищами та нерозвіданими новими нелегко привабити інвесторів. А інвестиції в газовидобуток – це, як правило, довготривалий процес. Вкладаючи великі кошти сьогодні, їх повернення розтягується на десятки років, що є доволі ризиковим, оскільки прорахувати розвиток української політики і пріоритети в її економічній політиці важко.
Отже, насамперед нам слід стабілізувати правила гри в цьому секторі, що дозволило б компаніям спокійно планувати свої витрати й отримання прибутку.
Міжнародні видобувні компанії спостерігають за Україною, але є певні перешкоди, які не дозволяють їм нарешті прийняти позитивне рішення та інвестувати в український видобуток
По-друге, потрібно удосконалити законодавство. Якщо нова редакція Кодексу про надра буде максимально вичерпною, всеохопною і зрозумілою, то це стане великим кроком назустріч інвесторам.
ЛІЦЕНЗІЇ VS УГОДИ ПРО РОЗПОДІЛ ПРОДУКЦІЇ
Варто виділити два поширених підходи до роботи з компаніями у видобувному секторі. Це режим ліцензування, який є і в Україні, та режим угод про розподіл продукції (УРП), який насправді більше розповсюджений у країнах з ризикованим політичним та економічним кліматом, ніж у країнах розвинених.
Компанії приваблює режим УРП, оскільки ці угоди – як «маленькі закони». Компанія, яка підписала таку угоду, більш захищена. У разі зміни правил гри така компанія звертатиметься не до окружного суду, а в міжнародний арбітраж. Мабуть, для України це є вагомим аргументом для приходу інвесторів. Це, звісно, компроміс, але його не слід вважати довготривалим. Треба працювати над своїми правилами, забезпечити нормальний процес і переходити на ліцензії.
Водночас останній раунд електронних аукціонів засвідчив, що попит з боку українських гравців ринку вичерпується. «Укргазвидобування» мусить багато інвестувати в існуючі ліцензії, йому є із чим працювати. Приватні компанії купують окремі ліцензії і ведуть переговори по угодах про розподіл продукції. Потрібно залучати когось нового, але на яких умовах? Іноземні компанії сьогодні можуть вибирати серед багатьох пропозицій у світі – від Сенегалу в Африці до Гаяни в Південній Америці. Ми маємо бути дуже креативними, щоб привести сюди інвесторів.
Окрім регулювання видобутку, ще є питання доступу до геологічної інформації, щоб інвестор міг вивчити всі дані і прийняти певне рішення. Зараз уже проведено велику роботу для забезпечення доступу до такої інформації, проте слід рухатися далі й оцифрувати якомога більший масив даних.
«ЗЕЛЕНА» ЕНЕРГЕТИКА
Основна проблема – це існуюча система підтримки у вигляді «зеленого» тарифу, який є порівняно високим і виплати за яким гарантовані принаймні до 2030 р. Держава не може відмовитися від цих виплат, проте існуюча схема компенсації із залученням ДП «Гарантований покупець» має свої труднощі.
Джерелом покриття «зеленого» тарифу, а також дотації низьких цін для населення є доходи ДП «Гарантований покупець» від перепродажу більшої частини електроенергії, яку виробив «Енергоатом» і «Укргідроенерго».
Частково виплати вкладені у тариф на передачу «Укренерго». Чим більше введено в експлуатацію потужностей ВДЕ і вироблено електроенергії за «зеленим» тарифом, тим більший обсяг компенсації необхідно виплачувати при сталих або навіть менших доходах ДП «Гарантований покупець».
Україна привабила дуже багато інвесторів і домогосподарств, які зрозуміли, що будівництво потужностей ВДЕ –
це непоганий бізнес. Цей бізнес почав розвиватися швидкими темпами, але при цьому держава не передбачила такого сценарію, де можна безболісно проводити оплати по нинішніх ставках «зеленого» тарифу і обсягу виробництва електроенергії з ВДЕ.
Окрім регулювання видобутку, ще є питання доступу до геологічної інформації, щоб інвестор міг вивчити всі дані і прийняти певне рішення
У квітні 2019 р. Україна прийняла закон про перехід на аукціони. Це інша система, яка дозволяє підтримувати ВДЕ, але у більш сталий спосіб. Суть аукціону: виробники з ВДЕ пропонуватимуть ціну, за якою вони продаватимуть електроенергію. Відповідно, на конкурентній основі обирають переможців з найнижчими цінами і з ними укладають довгострокові угоди (PPA). Обов’язковою умовою аукціонів є пропонування цін не вище, ніж «зелений» тариф, а за рахунок конкуренції вони знижуватимуться й далі. Поки що цей процес не розпочато. Його потрібно запускати вже цього року.
І самі інвестори, і бізнес розуміють глибину проблеми. Компанії навіть намагалися пропонувати свої варіанти рішень, але поки що Уряд з ними не погодився. А те, що він пропонує,, не подобається бізнес-спільноті. Тому ідеально, щоб у 2020 р. сторони змогли знайти оптимальну модель вирішення проблеми виплат по «зеленому» тарифу, погодити її і впроваджувати. Потім запустити аукціони.
ПРОБЛЕМАТИКА АКУМУЛЮЮЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ
Дуже важко точно виміряти, скільки буде вироблено електроенергії на сонячній або вітровій станції. Це ускладнює поточне балансування пропозиції і попиту в енергосистемі. У такій ситуації слід забезпечити стабільність роботи шляхом посилення відповідальності об’єктів ВДЕ за свої небаланси, введення додаткових маневрених потужностей і створення систем зберігання енергії.
Ситуація може загостритися в періоди низького попиту, коли для збереження у балансі «зеленої» енергетики треба викинути з балансу інших виробників. Наприклад, у грудні була ситуація, коли примусово обмежили виробництво одного з атомних блоків. Є й інший варіант – обмежувати генерацію «зеленої» енергетики, але тоді їм доведеться частково компенсувати збитки за недовиробництво електроенергії. І це може бути ще дорожче для країни. Щоб розгорнути акумулюючі потужності, які дозволять стабілізувати енергосистему та зберігати «зелену» енергію, слід вирішити низку питань: вартість, розміщення по регіонах, як це все встановлюватимуть, за якими правилами працюватимуть тощо. Узагалі ми рухаємося до децентралізованої енергосистеми з максимальним наближенням виробництва до споживача.
ВУГІЛЛЯ
Зараз у вугільному секторі не спостерігається нічого радикально нового. Ведуться переговори щодо закриття збиткових державних шахт, але немає впевненості, що це буде зроблено у заплановані строки. Також проблема в тому, що такі підприємства зазвичай є містоутворюючими, і від їх роботи залежить наповнення місцевого бюджету та соціальна ситуація.
Щоб розгорнути акумулюючі потужності, які дозволять стабілізувати енергосистему та зберігати «зелену» енергію, слід вирішити низку питань: вартість, розміщення по регіонах, як це все встановлюватимуть, за якими правилами працюватимуть тощо
Проте обсяги видобутку вугілля все одно потрібно зменшувати з огляду на анонсований Урядом і загальноприйнятий у світі «зелений» енергетичний перехід. Ця проблема має вирішуватися комплексно, а не шляхом «латання дірок» і щорічного виділення з бюджету мільярдів гривень на погашення боргів по зарплатах на неефективних вуглевидобувних підприємствах. Політики обіцяли забезпечити належну перекваліфікацію шахтарів – було б добре, якби вони виконали свою обіцянку
ВІДКРИТТЯ РИНКУ ГАЗУ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ І ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО
Це означає, що оптові й роздрібні ціни на газ встановлюватиме не Уряд, а ринок. Такий підхід виправданий за умов розвитку конкуренції. Зараз, наприклад, міністр енергетики Олексій Оржель звернувся з ініціативою до «Укрпошти» і операторів електричних мереж (обленерго), щоб вони теж подумали про можливість продавати газ. Це якраз спроба забезпечити конкуренцію, щоб кінцевий споживач міг обрати вигіднішу ціну і кращий сервіс.
Ми рухаємося до децентралізованої енергосистеми з максимальним наближенням виробництва до споживача
Ця ініціатива доволі непогана, її треба підтримувати і допомагати приватним компаніям створювати конкуренцію. До того ж зараз суперсприятливі умови: газосховища заповнені, зовнішній попит низький і ціни на європейських ринках теж низькі. Єдиною перешкодою можуть бути виробники тепла, оскільки вони й зараз не дуже добре розраховуються з «Нафтогазом». Цей ризик необхідно вирішити до 1 травня, коли очікується автоматичне припинення дії регульованих цін.
